Каданс

Вироблено: ДТРК Культура 2010
тривалість: 32:08
Дмитро Бортнянський – один з перших українських музикантів європейського рівня, що залишив по собі вагомий внесок у формуванні української та російської музичної школи. Найбільшу славу йому принесли хорові твори, де виступає новатором – створивши новий тип хорового концерту.
Дмитро Степанович Бортнянський народився 28 жовтня 1751 року в місті Глухові, що на Чернігівщині.

Зважаючи на виняткові музичні здібності Бортнянський був відданий в шестирічному віці у Співацьку школу, а через 2 роки відправлений до Петербурга до придворної співочої капели. Удача з дитячих років сприяла гарному розумному хлопчикові. Він став улюбленцем імператриці, разом з іншими співаками брав участь у розважальних концертах, придворних спектаклях, церковних службах, навчався іноземним мовам, акторському мистецтву.

Директор капели М.Полторацький займався з ним співом, а італійський композитор Б.Галуппі – композицією.

Відзначивши талант молодого музиканта, Галуппі сприяв тому, що в 1768 році Бортнянський був відправлений до Італії (до Венеції, де пробув 10 років).

Тут Бортнянський займається контрапунктом, грає на клавесині та органі, регулярно відвідує венеціанські театри, не пропускає жодної важливої прем’єри. Він вивчає музику А.Скарлатті, Г.Ф.Генделя, Н.Іоммеллі, твори поліфоністів венеціанської школи, а також успішно дебютує як композитор.

Тут з’являються його перші опери – 3 опери-seria: “Креонт” (1776 рік), “Алкід” та “Квінт Фабій”(обидві – 1778 рік), що отримали схвальні відгуки у вибагливої італійської публіки.

У 1779 році Бортнянський повертається до Петербурга. Його твори, піднесені імператриці Катерині II, мали величезний успіх, через що він отримує винагороду та посаду капельмейстера Придворної співацької капели.

У 1783 році, по від’їзді Дж.Паізіелло з Росії Бортнянський отримує посаду капельмейстера “малого двору” в Павловську.

Тут Бортнянський створює велику кількість хорових концертів, пише інструментальну музику – клавірні сонати, камерні твори, складає романси на французькі тексти, створює 3 комічні французькі опери: «Святкування сеньйора” (1786 рік), “Сокіл” (1786 рік), «Син-суперник» (1787 рік).

У 1796 році Бортнянський був призначений керуючим, а потім директором Придворної співацької капели, залишаючись на цій посаді до кінця своїх днів. На новій посаді він енергійно взявся за здійснення власних художніх та просвітницьких намірів. Він значно поліпшив становище співочих, ввів у капелі суботні загальнодоступні концерти, підготував хор капели до участі в концертах Філармонічного товариства.

Розпочав діяльність на новій посаді виконанням ораторії Й.Гайдна “Створення світу” та завершив її у 1824 році прем’єрою “Урочистої меси” Л. ван Бетховена.

Надзвичайні збори ради академії 1 вересня 1804 року прийняли Бортнянського в почесні академіки.

За свої заслуги у 1815 році Бортнянський був обраний почесним членом Філармонічного товариства.

Знання та авторитет Дмитра Бортнянського визначили зміст ще одного найвищого «указу», підписаного імператором Олександром I 14 лютого 1816 року, згідно з яким до виконання в церкві допускалися або твори самого Бортнянського, або музика, що отримала його схвалення.

Останні 30 років свого життя композитор присвятив перекладанню стародавніх церковних піснеспівів та написанню своїх знаменитих хорових концертів. Найвідоміші з них – 35 чотириголосних хорових концерти, написані на тексти псалтиря.

Одним з перших у тодішній Російській імперії Бортнянський став писати кантати – “Любителю художеств”, “Сретение Орфеем солнца”, “Страны российски, ободряйтесь”, кантата-хор “Возведи окрест взор, Россия”.

Поряд з кантатами композитор прославився своїми гімнами – “Предвечный и необходимый”, “Гимн Спасителю”, “Коль славен наш Господь”.

Духовна музика Бортнянського і за життя композитора і після його кончини користувалася величезною популярністю. Її перекладали для фортепіано, псалтиря, постійно видавали.

Помер Дмитро Степанович Бортнянський 27 вересня 1825 року в Петербурзі, та був похований на Смоленському кладовищі.

У 1882 році було видане повне зібрання духовно-музичних творів Дмитра Бортнянського у 10-ти томах за редакцією П.Чайковського.

ДТРК Культура 2007

Микола Дмитрович Леонтович (1877-1921) - український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть». Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка англ. «Carol of the Bells».

Вироблено: ТРК ГЛАС 2009

Режисер та ведуча: Яна Іваницька

тривалість: 52:18

Цей фільм дає можливість зануритися у життя відомого композитора, побувати в музеї Петра Чайковського та Надії фон Мекк в Браїлові, де він відпочивав і працював.

Paco de Lucia - La Busqueda 2014

Time: 01:29:
Audio: Spanish | Subs: English
Genre: Documentary
Synopsis: Guitar legend Paco de Lucia agreed to collaborate with director Francisco Sanchez Varela on this documentary about his life and some of the lessons that he learned throughout six decades of devotion to Flamenco music. (He began to play the guitar at age 7 and died at 66.) The film features a series of intimate, sometimes hilarious interviews with the Andalusian master, and plenty of his amazing music. We learn about his relationship with other Flamenco greats, like the singer Camaron, and jazz musicians, like John McLaughlin, Al Di Meola and Chick Corea, among others.

De Lucia plays down the concept of 'genius' and attributes success to hard work and dedication, and to learning from those around you. This is one of the main themes of the film. Another one is the tension between him and those Flamenco purists who were upset by his excursions into jazz territory, for example. By the end, however, it appears even his harshest critics had no doubt as to the unique, superlative quality of his music.

The film's production values are top notch, even if the format is rather conventional. You don't have to be a hardcore Flamenco fan to enjoy it. Even if you're a very casual listener like myself, you will find yourself inspired, perhaps even on the verge of tears. Make sure to watch it with good sound!

Название: Эхо великих голосов (Сергей Лемешев и Иван Козловский)
Страна: Россия, ООО "Студия СВС"
Режиссер: Валерий Балаян
Жанр: документальный, биография
Продолжительность: 00:39:00
Год выпуска: 2012

В ролях: Сергей Лемешев, Иван Козловский

Описание: Фильм посвящен памяти двух великих мастеров отечественного оперного искусства - Сергею Лемешеву и Ивану Козловскому. Эти прославленные тенора до сих пор считаются непревзойденными в искусстве оперного пения и неизменно входят в двадцатку лучших голосов ХХ века. Оба они были выходцами из сельских глубинок - Лемешев из тверской деревни, Козловский - из украинского села. Каждый проходил свой собственный сложный жизненный путь в непростую историческую эпоху становления и расцвета сталинского режима. Об этом и о многом другом расскажут в фильме "Эхо великих голосов" музыкальный критик Алексей Парин, певицы Бэла Руденко, Тамара Синявская и родственники певцов.

Название: Только у нас: Евгений Крылатов "Прекрасное далеко"
Страна: Россия, Канал "Комсомольская правда"
Режиссер: Максим Грудев
Жанр: документальный, биография
Продолжительность: 00:23:37
Год выпуска: 2014

В ролях: Евгений Крылатов
Ведущие: Александр Гамов, Любовь Моисеева

Описание: Песни Евгения Крылатова любят и поют миллионы людей. «Прекрасное далеко», «Крылатые качели», «Три белых коня», «Колыбельная» для медвежонка Умки – достаточно упоминания названий, чтобы вызвать у старшего поколения приступ доброй ностальгии, а у младшего – просто прилив хорошего настроения.

Евге́ний Па́влович Крыла́тов (род. 23 февраля 1934 года, Лысьва, Свердловская область (в наст. время — город в Пермском крае)— советский и российский композитор. Народный артист Российской Федерации (1994). Лауреат Государственной премии СССР (1982). Лауреат премии Президента Российской Федерации в области литературы и искусства за произведения для детей и юношества (2014).
Написал музыку более чем к 120 фильмам и мультфильмам. Член Союза композиторов, Союза кинематографистов и Союза театральных деятелей.

Год выпуска: 2011
Страна: Великобритания
Жанр: Rock, Documentary
Перевод и озвучка: русский одноголосый
01:58:56=00:59:28+00:59:28

Описание: Официальная биография легендарных Queen для BBC, приуроченная к 40-летнему юбилею группы. Фильм освещает эпоху Queen с самого начала и до альбома Made in Heaven. Десятки минут редких интервью Фредди Меркьюри и Джона Дикона в отреставрированном качестве, интересные нарезки студийных сессий и комментарии людей, имевших к группе непосредственное отношение с Брайаном Меем и Роджером Тейлором во главе.

В ролях: Джон Дикон (John Deacon), Брайан Мей (Brian May), Фредди Меркьюри (Freddie Mercury), Роджер Тейлор (Roger Taylor), Крис Смит (Chris Smith), Тони Стюарт (Tony Stewart), Рой Томас Бэйкер (Roy Thomas Baker), Пол Вотс (Paul Watts), Рози Хорди (Rosie Hordie), Питер Хайнс (Peter Hince), Джон Рид (John Reid), Джим Бич (Jim Beach), Мак (Mack)

Название: Дикая жизнь
Оригинальное название: Das wilde Leben
Год выхода: 2007
Страна: Германия
Студия: Babelsberg Film GmbH, Neue Bioskop Film, On the Road
Продолжительность: 01:53:38
Перевод: Любительский (одноголосый) Гундос
Жанр: драма, комедия, биография
Режиссер: Ахим Борнак
В ролях: Наталия Авелон, Маттиас Швайгхёфер, Давид Шеллер, Фридерике Кемптер, Александр Шеер, Виктор Норен, Милан Пешель, Георг Фридрих, Инга Буш, Хайке Вармут

О фильме:
Фильм основан на реальной истории Уши Обермайер. Эта уроженка Мюнхена вела активный сексуальный образ жизни под девизом «Make Love, Not War», жила в хипповской коммуне, крутила любовь с Миком Джаггером и Китом Ричардсом из Rolling Stones, благодаря чему и прославилась на весь мир...

Взаимоотношения Уши Обермайер с Дитером Кунцельманн, Миком Джаггером, 10 летний роман с Дитером Богхорм и их путешествие на самодельном автобусе по Азии, США и Мексике - все эти моменты нашли отражение в этом фильме.

Название: Федор Шаляпин: Великий скиталец
Страна: Россия, ЧУ Студия "Перспектива"
Режиссер: Игорь Романовский
Жанр: документальный, биография
Продолжительность: 01:00:12
Год выпуска: 2009

Текст читают: Людмила Ильина, Рудольф Панков

Описание: Документальный фильм о гастролях Федора Шаляпина в Швеции (по книге Н. Горбунова "По скандинавскому следу Шаляпина")
В фильме использованы статьи и фотографии периода скандинавского турне Шаляпина, а также интервью с внучкой Великого певца - Наташей Фиерфилд.

Фёдор Ива́нович Шаля́пин (1 [13] февраля 1873, Казань — 12 апреля 1938, Париж) — русский оперный и камерный певец (высокий бас), в разное время солист Большого и Мариинского театров, а также театра Метрополитен Опера, первый народный артист Республики (1918—1927, звание возвращено в 1991), в 1918—1921 годах — художественный руководитель Мариинского театра.

Доп. информация: Фильм создан при участии "Russische Welle TV", Германия

Год выпуска: 2005
Страна: Россия
Жанр: документальный
Продолжительность: 00:50:47
Описание: Этот фильм, тихо прошедший ночью 2005 на Первом канале, больше нигде не показывался. Увидеть его сумели, пожалуй, лишь случайные зрители. Поэтому эфир на канале «Время» можно с полным правом назвать премьерой.
Эта группа появилась на свет осенью 1964 года. На своем первом концерте в Москве, в ДК «Каучук» они исполняли «Shadows», «Rolling Stones», «Moody Blues», «Yardbirds». Работали «под фирму». А в следующем году произошло событие, на первый взгляд совсем незначительное. Но после него все пошло совершенно иначе: группа «Сокол» сочинила первую собственную песню на русском языке. Она называлась «Где тот край?». С этой песни и с этой группы принято отсчитывать историю русскоязычного рока. Другая, позже придуманная ими: «Солнце над нами», и поныне почитается как гимн московских хиппи. А помните мультик «Фильм, фильм, фильм»? Забавная песенка оттуда — тоже их рук дело! И знаменитый Юрий Айзеншпис, первый советский продюсер, оттачивал своё мастерство на группе «Соколы». Собственно за это (ну, правда, не совсем за это) и получил первые 10 лет тюремного срока. По статье «валютные махинации»... Когда заходит речь (и сейчас, и тридцать лет назад) о том, кто в табеле о рангах стоит на первом месте — «Аквариум» или «Машина времени» (а, может Александр Градский?) — никто не вспоминает о музыкантах с улицы Алабяна, рядом с метро «Сокол». Об их персональной и, может быть, самой тихой в истории рока, революции. И о тех нескольких словах, спетых по-русски, которые навсегда изменили ход популярной музыки в стране, под названием СССР.