Каданс

Джерело

30 вересня виповнюється 80 років Валентину Сильвестрову – українському композиторові, народному артисту України, лауреату Шевченківської премії та низки міжнародних премій.

Валентин Сильвестров – особлива постать української музичної культури. Це, мабуть, єдиний сучасний український композитор, про якого можна одночасно сказати, що він – і всесвітньо відома особистість, і – Громадянин з великої літери. Принаймні серед композиторів академічного середовища Сильвестров лишається єдиним, хто віддзеркалив у своїй творчості події Майдану ще до розв’язки трагічних подій, єдиним, хто публічно висловлювався на підтримку Євромайдану і засудженням політики Путіна.

Валентин Сильвестров виріс у Києві. В 1963 році він закінчив Київську консерваторію в класі Б. Лятошинського і невдовзі увійшов до групи “Київський авангард”, учасники якої в умовах короткотривалої “відлиги” змогли вирватись з лещат соцреалізму і відчинити вікно у новітні здобутки світової музичної культури. Ранні твори В. Сильвестрова – зокрема перші три Симфонії, симфонічна поема “Спектри” – це сміливі авангардні пошуки, які анітрохи не поступаються тогочасному європейському авангарду К. Пендерецького, Л. Ноно чи Я. Ксенакіса, а можливо і перевершують з точки зору художньої переконливості.

В 1970-ті роки В.Сильвестров поступово відходить від авангарду і переходить до творчого напрямку, який пізніше окреслюватимуть як “постмодерн”. На відміну від авангарду, сповненого незвичних, інколи різко дисонуючих звучань, постмодерн наче повертає нас в історичні епохи минулого, стирає грані між минулим і майбутнім, мінливим і вічним, буттям і небуттям. До цього напрямку належать зокрема пізні симфонії (починаючи з П’ятої), “Тихие песни” на слова С.Пушкіна, і більшість хорових творів. Сьогодні постмодерному стилю Сильвестрова присвячено чимало музикознавчих досліджень.

Помаранчева революція 2004-го, а потім Євромайдан, не залишили Сильвестров байдужим. Якщо переглянути список вокальних творів композитора, привертає на себе увагу цікавий факт. Більшість творів композитора до середини 2000-х років були написані на російські тексти – на слова О. Блока, О. Мандельштама, М. Лермонтова, О.Пушкіна та інших, натомість з середини 2000-х переважають тексти українські – це і “Піснеспіви” на слова Т. Шевченка, і цикл “Майдан”, написаний безпосередньо в часи протистоянь в центрі Києва.

У цьому контексті цікаво було би навести цитату самого В. Сильвестрова:
“Я ще за радянських часів у Львові помітив, що коли ти перебуваєш в українській мові, в цій стихії, то раптом думки забарвлюються якось інакше. Коли переходиш із російської на українську, з’являється відчуття новизни відтінків, мова ніби з якимось цікавим вибриком, а коли, навпаки, з української на російську, то остання спочатку здається якоюсь прісною, по-лакейському вихолощеною”.

До речі, у 2014 В. Сильвестров відмовився від пропозиції представити прем’єру своєї 8 симфонії в Москві. Лише з політичних міркувань – композиторові було важливо аби така знакова мистецька подія відбулася саме в Києві, а не у ворожій державі.

Українська мистецька спільнота гідно відзначає ювілей Сильвестрова. 29 вересня його симфонічні твори звучали в Національній філармонії України (диригент – Роман Кофман), 30 вересня – у Великій залі Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського (у виконанні національного симфонічного оркестру, диригент – В. Сіренко), а 1 жовтня у Кірсі святої Катерини прозвучить його хоровий цикл “Майдан” у виконанні Камерного хору “Київ” (диригент – М. Гобдич). На останні два концерти – вхід вільний.

Валентин Васильевич Сильвестров родился 30 сентября 1937г. в Киеве в семье инженера и учительницы немецкого языка. Мальчик окончил музыкальную школу, и уже в 15 лет пробовал самостоятельно писать музыку.
По настоянию родителей, считавших, что мужчине требуется серьёзная специальность, Валентин поступает в Киевский инженерно-строительный институт. Но тяга молодого человека к музыке сильна, поэтому проучившись 3 курса, Валентин оставляет институт и поступает в Киевскую консерваторию по классу композиции. Его педагогом в классе композиции был Борис Лятошинский.( ) В годы учёбы Сильвестров пробует себя в разных стилях музыки, пытаясь отыскать своё направление, выработать свой индивидуальный композиторский почерк. Начинающий композитор входит в группу `Киевский авангард`. Тогда-то и возникает его сочинение `Пять пьес для фортепиано`. В 1964 году консерватория успешно закончена, и музыкант продолжает самостоятельный творческий поиск. Сильвестров прекрасно осваивает приёмы авангардистского письма: серийную технику, сонористику, пуантилизм и алеаторику, а затем успешно применяет их в создании своих произведений.( )

Ирина Стародуб (фортепиано) Преподаватель кафедры специального фортепиано Национальной музыкальной академии им. П. Чайковского. Также преподает камерный ансамбль в Киевской средней специальной музыкальной школе-интернате им. Н. В. Лысенко. Закончила Национальную музыкальную академию им. П. Чайковского в классе профессора Игоря Рябова. Участница международных фестивалей. Выступала в Европе, России, Японии и США. Работала концертмейстером в классах скрипки народного артиста Украины, профессора Б. Которовича, народного артиста Украины И. Пилатюк, заслуженной артистки Украины Я. Ривняк.


Богдана Пивненко (скрипка) Заслуженная артистка Украины, лауреат международных конкурсов, лауреат национальной программы "Новые имена Украины". Преподаватель Национальной музыкальной академии им. П. Чайковского (2000-2008). Солистка Национального ансамбля солистов «Киевская камерата». Участник многочисленных международных фестивалей. Провела концертные туры по Европе, Азии, США. Как солистка выступает с ведущими камерными и симфоническими оркестрами Украины. Участник проектов международного оркестра «Филармония Наций».

Валентин Сильвестров в ефірі TВi