Каданс

ГТРК "Культура", 2008 год

Автор:  Камила Урманова
Режисер:  Татьяна Малова
Продолжительность: 00:38:58



В фильмк использованы фпагменты оперы А. Рубинштейнв "Демон".

Прозвучали фрагменты произведений Рубинштейна,  Листа, Шопена.

Їх об'єднує любов до України, до її пісні та мови.

Микола Лисенко: «Я вошел в труд тех. Кто трудился до меня...И так или иначе я пользуюсь трудами другого человека. Но это родной мне человек. Родная моя кровь».

Чому більшість творів видатного композитора Миколи Лисенка було втрачено? І про що мріє його правнук діяч культури, диригент Микола Лисенко?

Укртелефільм 2012 ©

Автор та режисер: Олег Бійма
Оператор: Олексій Зоценко
Звук: Володимир Скороходов
Читав: Олексій Богданович
Дві частини: 27:08 ; 30:59

Експромт- екскурсія київськими адресами Миколи Віталійовича Лисенка

Про Миколу Лисенка. Фундатора школи української класичної музики

життя великого композитора, з його радостями, проблемами, новими ідеями, і звичайно ж -- музикою, що червоною стрічкою пройшла крізь його життя, стала сенсом його буття і супроводжувала його до останньої миті.

Микола Лисенко - багатогранно обдарована особистість -- композитор, піаніст-віртуоз, хоровий диригент і фольклорист, фундатор національної мистецької освіти, один із корифеїв українського театру, організатор перших Всеукраїнських громадських об'єднань.

Перший Національний
2011

"Я не створений для цього світу, де, щойно вийшовши з дому, ти потрапляєш у суцільне лайно", - зазначав німецький поет і мислитель Ґете.

Як і Йоганн Вольфґанґ фон Ґете, композитор навчався в Лейпцигу. Він знав сім мов, а першою його мовою була французька -- адже мама (з дворянського роду Луценків) - випускниця Смольного інституту шляхетних дівчат у Петербурзі . Після скасування кріпацтва, батьки збанкрутіли, і дворянин Микола Лисенко, закінчивши університет Святого Володимира, заробляв на навчання в Лейпцизькій консерваторії, працюючи мировим посередником.

Основною метою його життя було "вивести українську національність з хуторянської обстановки на європейський шлях, представити Україну перед лицем усіх слов'янських братніх народів і європейських мужів у сфері мистецтва".

Лисенко був аристократом за походженням, але головне -- він приєднався до справжніх "аристократів духу" -- кращих представників творчої інтелігенції всіх часів, увійшовши у вічність музичним символом нації.

Фільм за участю відомого київського скульптора Василя Корчового.

Виготовлено: viatel.kiev.ua (реж. В.Вітер) 2007 рік

На тлі приватного життя фундатора української класичної музичної школи глядачі цієї стрічки зможуть ясніше зрозуміти його як митця та людину.

Част.1 - Історія кохання Миколи Лисенка до Ольги О'Коннор

Част.2 - Історія кохання Миколи Лисенка до Ольги Липської, матері його п'ятьох дітей

Част.3 - Історія запізнілого кохання Миколи Лисенка до Інни Андріанопольської

Виготовлено: Имидж, 2006



Стефан Турчак (1938-1988) у 1963—1966 та 1973—1977 — головний диригент Державного симфонічного оркестру УРСР, в 1967—1973 та з 1977 — Київського Театру Опери і Балету.

В начале 60-х о молодом дирижере — стажере Государственного симфонического оркестра Украины (выпускнике Львовской консерватории, класса Николая Колессы) уже ходили легенды, потому что почти каждый его концерт становился событием. Тогдашний главный дирижер оркестра Натан Рахлин доверял Стефану выполнять самые сложные и самые разнообразные программы, веря в его самобытный дар. В интерпретации произведений Турчак всегда вкладывал собственное мироощущение, пропуская через сердце неповторимо образный мир симфоний Бетховена, Чайковского, Лятошинского, Ревуцкого, Прокофьева, Шостаковича, Станковича...

ТРК Глас, 2008

За музикантом було цікаво спостерігати, коли він стояв за пультом. Глядачів підкуповували його витончені жести, виразне обличчя. А за пристрасним і темпераментним диригуванням вгадувалася сильна вдача вольової людини. Він надихав і запалював оркестрантів. З юнацьким завзяттям він готував програму за програмою, роблячи, в рекордно короткі терміни, оригінальні трактування. Колеги Турчака завжди побоювалися за круту вдачу. Він не терпів недбалості у праці. Під гарячу руку метав «громи й блискавки». А поза сценою — дуже вразлива людина: тихий, навіть боязкий. Його сіро-блакитні очі завше випромінювали легкий смуток.

У творчій біографії Турчака було багато тріумфів. Наприклад, небагато хто з музикантів зможуть похвалитися тим, що у 26 років вони диригували Лондонським королівським симфонічним оркестром. Стефан Васильович двічі очолював головний музичний колектив країни — Держоркестр України, а між цими періодами працював у Київській опері. Його дебютом у театрі стала масштабна, сповнена внутрішньої експресії, трепетного ліризму інтерпретація вердіївського «Отелло». За 28 років роботи в столичній опері під його орудою по-новому зазвучало багато вистав. Скільки пристрасті він уклав до масштабних постановок: «Бориса Годунова» Мусоргського, «Золотого півника» Римського-Корсакова, «Тараса Бульби» Лисенка, «Івана Сусаніна» Глінки, «Пікової дами», балету «Лебедине озеро» Чайковського та інших.
Як самобутній митець, Турчак намагався уникати рутини, вимагаючи від оркестрантів, співаків і танцюристів найвищого рівня професіоналізму. Своєрідним еталоном музичного прочитання української класики стало його поетичне трактування балету «Лісова пісня» Скорульського. Коли 1977 року на київську прем'єру балету «Спартак» приїжджав А. Хачятурян, побувавши й на одній з оперних вистав, композитор зазначив, що театрові поталанило з диригентом: «Турчак володіє особливим даром об'єднувати людей своєю кипучою енергією, бути тим центром, до якого сходяться всі нитки музично-сценічної дії». А потім із усмішкою додав: «Турчак — сонячний маестро, він випромінює тепло, оптимізм»...