Каданс

У цей день 23.01.1921 - агентом ВЧК вбитий Микола Леонтович, визначний український композитор. Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі

Композитор перебував у свого батька у селі. Агент напросився в хату переночувати, а вранці пограбував будинок і застрелив Миколу Леонтовича

Микола Леонтович – український композитор, автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору “Щедрик”, “Дударик”, “Козака несуть”. Його обробка “Щедрика” відома у всьому світі як різдвяна колядка “Carol of the Bells”.

Геніальний ювелір української пісні, славетний композитор Микола Леонтович народився 13 грудня 1877 р. на Поділлі у селі Селевинці у родині священика. Продовжуючи сімейну традицію, мав стати духовною особою: закінчив семінарію у Кам’янці-Подільському, одержав звання регента Петербурзької придворної співацької капели. Та не став Леонтович священиком, працював учителем у Вінниці, на Донеччині, у наших степових селах тоді ще Катеринославської губернії. І не міг козак не побувати на Хортиці.

Ця подорож надихнула маестро на обробку козацьких пісень.

Микола Дмитрович керував учнівськими колективами і творив власні обробки народних пісень. Опублікував він понад 200 таких творів, як “Щедрик”, “Козака несуть”, “Мак”.

Коли постала Українська Народна Республіка, Леонтович став комісаром Першої української капели, викладачем музично-драматичного інституту ім. Лисенка. У 1919 році, коли столицю окупували денікінці, Микола Леонтович забрав дружину та дочку і повернувся до Тульчина. Холодно, голодно велося родині, але композитор працював на майбутнє, створював оперу “На русалчин Великдень”. Леонтович викладав у тульчинському жіночому єпархіальному училищі. Отам і написав останній роман життя зі своєю ученицею Надією Танашевич.

На світанку 23 січня 1921 р. у рамках акцій червоного терору було убито композитора.

Суворої зими 1921 року пан Микола разом із дочкою чимчикували у село Марківці, де жили батьки Леонтовича. Там він перепочине, побачить своє перше кохання (у його очах вона завжди була юною авторкою його першого лібрето), потім візьмуть сидір від батьків і з гостинцями повернуть додому. Микола Леонтович поклав руку до кишені, де були квитки. Микола з дружиною вже все узгодили: він з коханою Надією виїде за кордон.

Я провела кілька годин у будинку о. Дмитра Леонтовича на Вінниччині, тому все так яскраво бачу. Ось на цьому роялі 43-річний пан Микола грав останній раз, а слухачем був його вбивця. На цій канапі композитор спав, коли на світанку оперуповноважений губернської ЧК Грищенко з гвинтівки застрелив Леонтовича. Ось через це вікно тікав злодій. Так система розправилася з митцем, знакове вбивство говорило: “Така доля чекає кожного самостійника”.

На дев’ятий день пам’яті Миколи Леонтовича друзі започаткували комітет Леонтовича, що через рік став Товариством. Згодом ім’я українського композитора забулося. Тільки 1977 року Київським театром опери та балету було поставлено оперу Миколи Леонтовича за казкою Бориса Грінченка. Її дописав і відредагував Мирослав Скорик, назвавши твір “Русалчині луки”. А ще через 20 років було відкрито музей Леонтовича.

Джерело: uamodna.com

                                   ОЛЕНА БУГАЄВА

Архівна  спадщина  Музичного  товариства  імені  М. Д. Леонтовича
                                       Київ 2011

Монографія  "Архівна  спадщина  Музичного  товариства  імені  М. Д. Леонтовича” входить до серії видань Національної бібліотеки України імені В. І.Вернадського       "Із історії музичної спадщини України” і присвячена висвітленню видатного явища в історії
української  музичної  культури  ХХ  сторіччя  –  Музичного  товариства  імені М. Д. Леонтовича  (далі  МТЛ),  мистецький  і  соціальний  феномен  якого  залишається неперевершеним  до  сьогодні.

УДК 930.253: 78.071(477)
ББК 85.313:79.3(4 УКР)
Бугаєва, О. В.  Архівна спадщина Музичного товариства імені М. Д. Леонтовича [Текст] : монографія / О. В Бугаєва.; Національна академія наук України; Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського; наук. ред. В. М. Даниленко. – К.: НБУВ, 2011. – 388 c. : іл.
Монографію  присвячено  історико-архівознавчому  та  культурологічному  дослідженню архівної  спадщини  Музичного  товариства  імені  М. Д. Леонтовича  (МТЛ),  що  репрезентує  джерельну унікальність  даного архіву для наук гуманітарного профілю. У дослідженні представлено історію  формування  і  склад  документів  архівного  фонду  МТЛ.  Окремо  розглянуто  історію створення  Музично-теоретичної  бібліотеки  ім.  К. Стеценка.  Висвітлено  діяльність  філій Товариства, виявлено широке коло нових імен музикантів-професіоналів і музикантів-аматорів, які зробили  безцінний  вклад  у  скарбницю  музичної  культури  України,  національну  музично-бібліотечну,  музично-музейну,  музично-виставкову  справу.  Монографію  проілюстровано  фото-документами  архіву  МТЛ,  анкетами,  листами  та  зверненнями  членів  Товариства,  каталогами друкованих і рукописних нотних творів, іншими документами.
Пропоноване  дослідження  розраховане  на  представників  української  музичної  культури, фахівців  у  галузі  музейної,  бібліотечної  і  видавничої  справи,  музикантів-педагогів,  виконавців, фольклористів, студентів та всіх, хто цікавиться історією України ХХ сторіччя.
Науковий редактор
доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України
В. М. Даниленко
Рецензенти:
кандидат мистецтвознавства Л. В. Івченко
кандидат мистецтвознавства В. В. Кузик

Скачать файл